рус, укр

Sophia

Теплий подих вітру колихав листя дерев на узліссі, час від часу здимаючи у повітря пил дороги, яка натянутою струною врізалася у глиб вечірнього гаю.

Промені жовто-гарячого сонця розчісували крони дерев, та падаючи на вкриту старим листям землю розмальовували її сонячними плямами.

Життя у лісі наче зупинилося. Затамувало подих. Задрімало, зігріваючись у останніх сонячних променях. Тиша та спокій. Лише вітер час від часу завивав від самотності поміж стовбурів високих дерев, та стрімко виринав на волю до квітучого польовими квітами лугу. Наче невгамовний звір, який ніколи не бачив волі, граючись, галопом проносився під самісіньким лісом.

Природа. Вона така тендітна та не захищена. Наче мала дитина, що прагне бути кращою, та мріє про казкове майбутнє. Грається, бешкетує. Та інколи сумує і прагне допомоги...

Видеозйомка відеопортрет Київ

Фотограф Олег Гарасимець

X